Кислотні дощі
Глобальні виклики
ГоловнаПідкисленняКислотні дощі

Кислотні дощі

12 наслідків впливу кислотних дощів:

1. Проблема кислотних дощів починається саме тут через забруднення повітря, спричиненого промисловою діяльністю, діяльністю металургійних підприємств та електростанцій.

2. Автомобільний транспорт є джерелом викидів SО2 та NОх.   

3. Паливо, яке використовується для опалювання, зокрема вугілля, також сприяє забрудненню довкілля.

4. Під впливом вітру забруднюючі речовини попадають у вищі шари атмосфери і можуть поширюватися на великі відстані, інколи до тисячі кілометрів. На перший погляд здається, що це допомагає нейтралізувати небезпечні забрудненняи, але насправді вони поширюються в самих різних, часто несподіваних, напрямках. 

5. Інколи, до осідання на поверхню землі, забруднювальні сполуки залишаються в повітрі протягом тривалого часу. Вони зазнають різних хімічних змін, взаємодіючи з вологою хмар, і перетворюються на набагато небезпечніші і агресивніші речовини — кислоти. 

6. Незважаючи на те, що забруднювальні сполуки можуть переноситися на великі відстані від їх джерел, рано чи пізно вони осідають на землю. Це може статися і у дворі вашого будинку, і в найближчому озері, і в прекрасному незайманому куточку природи. Незалежно від того, чи випадають вони у вигляді твердих часток або крапельок кислоти, забруднювальні сполуки справляють шкідливий вплив на людей і довкілля.      

7. Підвищення кислотності ґрунтів призводить до їх збіднення і зниження родючості у зв’язку з нестачею поживних речовин. Воно також може сприяти збільшенню вмісту металів, небезпечних для нормальної життєдіяльності мікроорганізмів, що беруть участь у розкладанні органічних відходів. Ґрунт має значно вищу буферну ємність порівняно з поверхневими водами. Тому для відчутного підкислення ґрунту і ґрунтових вод, необхідно надходження відносно значних кількостей кислот. Оксиди сірки є основною причиною підкислення ґрунту в Скандинавських країнах, у той час як підкислення в результаті впливу оксидів, що містять азот — серйозна проблема в країнах Центральної Європи і в Нідерландах. Висока концентрація сполук азоту в ґрунті через випадання кислотних дощів, або надмірне використання азотних добрив істотно впливає на біологічне різноманіття. В морських екосистемах це спричинює цвітіння водоростей і призводить до нестачі кисню.

8. Кожне четверте дерево в Європі уражене кислотними опадами. Головний наслідок — це втрата листя. Накопичені лісовими екосистемами сполуки азоту можуть: 

• засвоюватися стовбуром і корою дерев; 

• акумулюватися в живій біомасі або в органічних речовинах ґрунту; 

• вимиватися з ґрунту. 

І хоча накопичення сполук азоту в ґрунті — це природний процес, їх вміст в ґрунтах Центральної Європи і Скандинавії набагато перевищує природні показники. У хвойних лісах гірських районів Чехії, Німеччини, Польщі і Словаччини спостерігається значний занепад лісів, спричинений підкисленням ґрунтів, перевищенням концентрації тропосферного озону та SО2 в повітрі. Істотна втрата хвої характерна і для хвойних лісів Південної Швеції.  

9. Забруднення може завдати шкоди здоров’ю людини безпосередньо, коли вона перебуває на відкритому повітрі, та опосередковано, через їжу і воду. Кислі ґрунти сприяють попаданню різних забрудників і важких металів у харчові ланцюги.

10. У містах кислотні дощі викликають руйнування мостів, пам’ятників і будівель. Корозія металевих конструкцій, вплив кислотних опадів на пам’ятники культури та будинки мають згубні наслідки для культурної спадщини. Наявність оксидів сірки і азоту підтримує ці процеси руйнування. Кислотні дощі можуть пошкоджувати різні матеріали, у тому числі камінь, цемент, фарбу, лак, папір або тканину. З будівельних матеріалів найуразливішими є піщаник і вапняк.

11. Чутливість до забрудників атмосфери та кислотності води і ґрунту змінна у різних організмів. Найуразливішими є риба, лишайники, деякі види грибів та невеликі водні організми.

12. Кислотні дощі завдають шкоди річкам, озерам рибам та рослинам, які живуть у них. Скорочення популяцій прісноводних риб у Південній Скандинавії вперше було виявлено в 1950 році. На сьогоднішній день лише в Швеції понад 14 000 озер мають підвищену кислотність. Зокрема, сильне підкислення прісної води відзначається на значних територіях Південної Норвегії та Фінляндії, а також у певних районах Данії, Шотландії, Німеччини, Австрії, Словаччини та Чеської Республіки. Менший вплив спостерігається в Італійських Альпах та у Французьких Вогезах.