Небезпечні хімічні речовини
Зовнішні загрози
ГоловнаХімічні речовиниНебезпечні хімічні речовини

Небезпечні хімічні речовини

Чи є певна хімічна речовина небезпечною для здоров’я людини або екосистеми, залежить від її властивостей, форми, середовища, в якому вона була виявлена, концентрації, а також ступеня її впливу.

Суспільство повинно володіти інформацією про продукти, які містять небезпечні речовини.

Простежування шляху деяких небезпечних хімічних продуктів у довкіллі часто ускладнюється через те, що певні хімічні речовини зустрічаються в природі. Після потрапляння у довкілля хімічні речовини включаються в складні природні геохімічні та біологічні цикли та стають складовою атмосфери.

За іронією долі, пестициди, які наразі час включені до чорного переліку шкідливих речовин, протягом багатьох років у деяких країнах вважалися тріумфом хімії над природою.

ДДТ

У 1948 році швейцарському хіміку Полу Мюллеру (Раul Мullеr) була призначена Нобелівська премія за створення речовини ДДТ.

За часів Другої світової війни солдат та цивільне населення обробляли дустовим милом, яке містить підвищені дози ДДТ для профілактики захворювань, переносниками яких були комахи. В період з 1950 по 1960 р. фермери вільно застосовували ДДТ для боротьби зі шкідниками, обробляючи ним сільськогосподарські культури.

Вважають, що на сьогодні ряд країн продовжують нелегально використовувати ДДТ у сільському господарстві, зокрема, при виробництві бавовни у Центральній Азії.

Спочатку ДДТ вважався корисним для здоров’я чудом у боротьбі з трансмісивними захворюваннями, зокрема малярією. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) у свій час вважала нестачу ДДТ несприятливим фактором для здоров’я населення.

На сьогодні лише Індія, Китай та ще деякі країни все ще виробляють ДДТ, а приблизно 30 країн застосовують його для контролю популяції комарів-переносників малярії. В середньому кожної хвилини від малярії помирає чотири дитини, головним чином у районі Сахари. Багато лікарів підтримують думку, що ДДТ залишається найкращим засобом боротьби з цим захворюванням.

Ймовірно, що ДДТ буде основним засобом лікування малярії до розроблення іншого альтернативного методу. Однак в певних частинах Індії та Південної Америки використання ДДТ для боротьби з москітами є неефективним.

В інших районах набули поширення інші методи, зокрема використання просочених інсектицидами москітних сіток. Завдання полягає у тому, щоб припинити застосування ДДТ в сільському господарстві, а використовувати його лише як засіб боротьби з малярією за надзвичайних обставин доти, поки не винайдуть альтернативні запобіжні методи.

Аnnе Рlаtt МсGіnn

Інститут Wоrldwаtсh Стан світу, 2000