Орхуська конвенція
Цінності

Орхуська конвенція

Як міжнародна угода, укладена для захисту інтересів людей, Орхуська конвенція має на меті побудову учасницької демократії. Повна назва документу — “Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля”. Конвенція є результатом ініціативи Європейського громадянського суспільства та важливим інструментом для прийняття рішень, що впливають на довкілля.

Яка головна мета конвенції?

Це угода між багатьма європейськими країнами, що відкриває для громадськості доступ до державного управління у сфері охорони довкілля. 

Згідно з цим договором Сторони зобов’язуються: 

• забезпечити доступ до державних документів, які містять екологічну інформацію; 

• дозволити громадськості брати участь у прийнятті рішень на державному рівні та зробити цю процедуру прозорою; 

• надати змогу притягувати до відповідальності в судовому порядку державні органи або приватні підприємства, якщо вони не виконують своїх обов’язків.

Чи зробила громадськість свій внесок в Орхуську конвенцію?

Вперше міжнародна конвенція була підготовлена за широкої та активної участі екологічних громадських організацій. 

Коаліція таких організацій (Європейський Еко-Форум httр://www.раrtісіраtе.оrg, РЕЦ httр://www.rес.оrg та інші) взяла участь у підготовці проекту та в усіх етапах переговорів, організованих Європейською економічною комісією ООН httр://www.unесе.оrg/Wеlсоmе.html. Коаліція також організувала круглий стіл з міністрами екології в червні 1998 р. для обговорення практичної важливості конвенції. Учасники круглого столу обговорили негативні та позитивні приклади участі громадськості в різних країнах та представили практичні приклади, яким чином можна досягти покращення цих процедур.  

Скільки країн ратифікували конвенцію?

Орхуська конвенція набрала чинності 30 жовтня 2001 року. 

Станом на вересень 2009 р. конвенцію ратифікували 42 країни (Австрія, Азербайджан, Албанія, Бельгія, Білорусь, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Велика Британія, Вірменія, Греція, Грузія, Данія, Естонія, Іспанія, Італія, Казахстан, Киргизія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Македонія (Колишня Югославська Республіка), Мальта, Молдова, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Таджикистан, Туркменістан, Угорщина, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чеська Республіка, Швеція) та Європейське Співтовариство. Вони є «Сторонами» конвенції.  

Для того щоб дізнатися докладніше про процедуру ратифікації, завітайте на сайт httр://www.unесе.оrg/еnv/рр/сtrеаty_2007_03_27.htm або httр://www.unесе.оrg/еnv/рр/соnvmар.htm

Такі країни Південно-Східної Європи, як Чорногорія та Косово, працюють (згідно з Резолюцією Ради безпеки ООН 1244) над приєднанням до конвенції та планують найближчим часом стати її Сторонами.

Чи потрібно вносити зміни до національного законодавства?  

У деяких країнах національне законодавство має бути змінене до ратифікації конвенції. В інших країнах це можливо зробити після ратифікації. У третій групі країн сама конвенція стає часткою національного законодавства. Але в кожній країні громадськість повинна допомогти своїм законодавцям визначити, які зміни необхідні, та лобіювати їх прийняття. 

Для впровадження положень конвенції на практиці, необхідно, щоб були прийняті не лише основні акти та положення, а також, щоб були розроблені детальні процедури та різноманітні механізми.  

Які стандарти встановлені згідно з конвенцією – мінімальні чи максимальні?

У конвенції викладені мінімальні, а не максимальні вимоги до Сторін. Країни мають право забезпечити ширший доступ до інформації, активнішу участь громадськості у прийнятті рішень і ширший доступ до правосуддя з питань охорони довкілля, ніж цього вимагає конвенція. 

Конвенція не вимагає зменшення обсягу існуючих прав доступу до інформації, участі громадськості у прийнятті рішень і доступу до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, якщо ці обсяги перевищують мінімальний рівень.  

Що дає громадськості Орхуська конвенція?

Конвенція визнає право на здорове довкілля. Для сприяння захисту цього права вона надає громадянам подальші права, які стосуються довкілля: 

• право знати; 

• право на участь у прийнятті рішень; 

• право на доступ до правосуддя.  

Що означає право на здорове довкілля?

Кожна людина нинішнього та майбутнього поколінь має право жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров’я та добробуту. Конвенція визнає це право. Воно також відображене в конституціях деяких країн. Зокрема, ст. 50 Конституції України проголошує право кожної людини на безпечне для життя і здоров’я довкілля та компенсацію завданої порушеннями цього права шкоди.

Подальший розвиток  

Через 10 років після прийняття Орхуської конвенції, в червні 2008 р., відбулася зустріч сторін у Ризі, на якій були оцінені як досягнуті результати, так і ті проблеми, що залишаються. Сторони дійшли згоди щодо подальшого зміцнення екологічної демократії в Європі та впровадження її принципів в усьому світі. Вони також визнали, що, незважаючи на прогрес, під час впровадження конвенції все ще виникають внутрішні труднощі. 

У співпраці з громадянським суспільством сторони Орхуської конвенції також розробили “Протокол про реєстри викидів і перенесення забруднювачів” (РВПЗ). Протокол був прийнятий у Києві в травні 2003 р. і підписаний 36-ма країнами та Європейським Співтовариством. На вересень 2009 р. його ратифікували 20 учасників. РВПЗ є ефективними засобами, які сприяють запобіганню та зменшенню рівня забруднення довкілля, підтримують корпоративну відповідальність і надають змогу широкому загалу дізнатися про безпосередні джерела забруднення довкілля. Докладніша інформація про Протокол РВПЗ знаходиться на сайті httр://www.unесе.оrg/еnv/рр/рrtr.htm, а про ваше право знати про джерела забруднення – на сайті httр://www.unесе.оrg/еnv/рр/Меdіа/RТК_Роllutіоn_е.рdf.  

У 2005 р. сторони ухвалили зміни та доповнення до Орхуської конвенції, метою яких було поширення прав на участь у прийнятті рішень стосовно генетично модифікованих організмів (ГМО). На сьогодні 13 країн і Європейське Співтовариство ратифікували зміни та доповнення, які поки ще не набрали чинності. Для отримання докладнішої інформації про зміни та доповнення й іншу діяльність, пов’язану з участю громадськості у прийнятті рішень стосовно ГМО, завітайте на сайт httр://www.unесе.оrg/еnv/рр/gmо.htm.