Відповідальність
Глобальні виклики
ГоловнаМоря та океаниВідповідальність

Відповідальність

Однією з основних проблем, пов’язаних з використанням та охороною морів і океанів, є визначення права власності. Упродовж багатьох років моря вважалися «загальним надбанням», яке міг використовувати кожен. Національні води обмежувалися кількома милями. У теперішній час вартість мінеральних та рибних ресурсів, а також стратегічна цінність океанів для розвитку торгівлі та військового потенціалу держав зумовили поширення прав держав на ширші морські території. Було розроблено та ухвалено ряд міжнародних законів, які охоплюють такі права. Однак конфлікти та потреби у досягненні компромісу все ще продовжують виникати.

Ключ до охорони океанів і морів — обмеження забруднення, джерелом якого є судноплавство та діяльність людини на суші. У тому числі необхідно обмежити забруднення річок, що впадають в моря та океани і, таким чином безпосередньо сприяють посиленню забруднення морів та океанів. Ці зусилля повинні супроводжуватися заходами із запобігання і контролю атмосферного забруднення. Близько 33% забруднення Світового океану спричинено викидами шкідливих речовин в атмосферу над сушею. Крім того, необхідно впровадити суворіші заходи, які регулюють вилов риби, в цілях охорони цінних рибних ресурсів.

Необхідно вжити таких запобіжних заходів: 

• забезпечити/запровадити вимоги щодо відокремлення поверхневого стоку від системи міської каналізації; 

• запобігти скиданню у море стоків та небезпечних матеріалів, що стали результатом днопоглиблювальних робіт; 

• захищати уразливі та екологічно цінні території берегові смуги від надмірної будівельної діяльності, видобутку сировини та нафти, а також їх транспортування; 

• застосовувати екологічний підхід у плануванні землекористування та контролі будівельних робіт у береговій зоні; 

• вимагати наявності подвійного корпуса на всіх нафтових танкерах; 

• переробляти відпрацьовані мастила; 

• удосконалювати потужності з ліквідації нафтових розливів; 

• вимагати доочистки стічних вод в прибережній зоні або ж використання водно–болотних угідь (як природних водних фільтрів), або застосування технологій на основі сонця чи акватехнологій, або інших екологічно прийнятних методів.   

Охорону морів, океанів і берегової зони не можна поліпшити лише на європейському рівні, тим більше на місцевому або регіональному. Стан Чорного моря в конкретній країні, наприклад, пов’язаний з політикою у сфері охорони довкілля усіх країн причорноморського регіону. Екологічний стан берегових напряму зон залежить від поведінки усіх зацікавлених сторін, що мають інтереси в цьому регіоні.